ЗАДИ́ВЛЕНИЙ, а, е, зах. Який задивився на кого-, що-небудь у захопленні або поринувши в роздуми. Це картина мадонни в блакитній плахті, що, задивлена на свого сина, плаче (Ірчан, II, 1958, 44); Раптом Віталій застиг, закам’янів, задивлений кудись у море (Гончар, Тронка, 1963, 241); Пішов [Микола] тією стежкою, якою гуляв не раз з дівчиною, пішов понурий, задивлений у землю (Гжицький, Вел. надії, 1963, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 108.