Слово "задимлювати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ЗАДИ́МЛЮВАТИ, юю, юєш і ЗАДИМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАДИМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. задимля́ть; док.

1. перех. Наповнювати, насичувати, покривати димом, кіптявою. * Образно. — Ой, важко стояти близько коло начальства! Цур йому, пек йому. І обсмалить тебе огнем, і обпалить, і задимить тебе, як коло комина!.. — думав Добриловський (Н.-Лев., IV, 1956, 130).

2. перех., розм. Займатися копченням. Одні [уходчики] рибалчили, інші полювали, треті —солили й сушили, в’ялили й задимлювали рибу та птицю на зиму (Тулуб, Людолови, І, 1957, 242).

3. тільки док., неперех. Почати димити. Митро знову ліг на лікоть і задимив цигаркою (Головко, І, 1957, 337).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 109.