ЗАДИ́РЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. зади́рливий. Надії часом було аж ніяково перед ним з цієї незрозумілої задирливості Крихточки (Баш, Надія, 1960, 73); Якось недавно з хлоп’ячою задирливістю похвалився [Василь], що в суботу йшов з міста не сам, а з Вірою (Іваничук, Край.. шляху, 1962, 360).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 110.