ЗАДОВО́ЛЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. задовольни́ти, задовольня́ти 1, 2. Мета соціалістичного виробництва — максимальне задоволення постійно зростаючих матеріальних і культурних потреб усього суспільства (Ком. Укр., 1, 1959, 36); Задоволення позовних запитів; Задоволення демократичних вимог.
2. Почуття і стан вдоволення чим-небудь; задоволеність. Він почуває задоволення від того, що полагодив кабель (Гончар, III, 1959, 57); За день Іван добре стомився біля паровоза, але на душі у нього було солодко від задоволення своєю працею (Чорн., Визвол. земля, 1959, 159); Працював [Захар] на заводі, трактори якого борознили широкі колгоспні лани великої Вітчизни. І внутрішнє глибоке задоволення полонило Захарову душу (Ле, Право.., 1957, 45).
З задово́ленням — з приємністю, з радістю, охоче. [Погода:] Нарзанчику вип’єте? [Xмара:] З задоволенням (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 113.