ЗАДОЩИ́ТИСЯ, и́ться, док., безос., розм. Те саме, що задощи́ти. Добрі господарі мусили косити сіно, поки стояла суха година, бо, як задощиться, тоді не жди ясних днів (Чорн., Визвол. земля, 1959, 79); Задощилося: вже третій день дощ (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 114.