ЗАДРОЧИ́ТИСЯ, очу́ся, о́чишся, док.
1. Почати дрочитися (про рогату худобу). Чорненький білоголовий бичок задрочився: задравши хвіст угору і опустивши голову униз, він пішов вподовж поля вистрибом-вистрибом! (Мирний, IV, 1955, 10); [Демид:] Борозний бик мотнув головою, зламав заноза, а був не налиганий, як задрочиться, як дремене!.. (Кроп., III, 1959, 169).
2. розм., рідко. Почати дрочити один одного (про людей). І грімко так на їх гукнув [Зевес]: — Мовчіть!.. чого ви задрочились? (Котл., І, 1952, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 115.