ЗАДУ́РЛИВИЙ, а, е. Який задурює, задурманює; п’янкий. Він набив люльку й почав смоктати міцний, задурливий тютюн (Стар., Облога.., 1961, 68); В яру світили світляки, слалися задурливі пахощі бузини (Горд., II, 1959, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 117.