ЗАДУРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Почати дуріти (у 2, 3 знач.). [Старшина:] Посадови кого другого на моє місце — здуріє! [Роман:] Не здуріє, а задуріє? Та як і не задуріти: з мужиків та зразу в пани вскочити? (Кроп., II, 1958, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 117.