ЗАЖАРТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., діал.
1. Пожартувати. Зажартує [Марина], то дівки сміються (Кобр., Вибр., 1954, 167); Збоку грім ударив у величезного крислатого дуба.. — Пощадив нас Перун! — зажартував князь, — а ще й добро нам наврочив, бо вдарив праворуч (Оп., Іду… 1958, 179).
2. з кого. Покепкувати. — Тепер я не дамся! Не дамся! Виведу вас у поле! Зажартую собі з вас іще гірше, ніж ви собі з мене жартували! (Фр., VII, 1951, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 121.