ЗАЖЕ́РЛИВО. Присл. до заже́рливий. Вітя їсть мед швидко, зажерливо, злодійкувато зиркаючи навкруги очима (Вас., III, 1960, 332); Карпо Джмелик.. із Северином зсаджували на гарбу віялку. — Що ж ти робиш? — підійшов до нього Тетеря. — Це колгоспне майно, а не твоє. — Тепер усе наше, — ще дужче почервонів Карпо, і очі його зажерливо спалахнули (Тют., Вир, 1964, 369).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 122.