ЗАЗИВНИ́Й, а́, е́, рідко.
1. Який кличе, запрошує. З перехресної вулиці від складального цеху.. раптом почувся голосний, зазивний жіночий крик (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 172).
2. перен. Який закликає до чого-небудь, спонукає на щось.
◊ Зазивни́й ли́ст, іст. — заклик. Маєтки й корчми вже були розбиті, збіжжя поділене, і селяни тепер жваво обговорювали зазивний лист полковника Кривоноса (Панч, Гомон. Україна, 1954, 359).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 127.