ЗАЗНАЙО́МЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗАЗНАЙО́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. зазнайо́мляться; док., розм. Те саме, що знайо́митися. —А все через Обринських. Я не повинна була зазнайомлюватися з людьми, котрі не підходять під ваш смак, тіточко… (Коб., III. 1956, 59); Найбільше я зазнайомилась у селі Непроходи-ліс, де ми оселилися, з Степанидою та з Катериною, двома молодими солдатками (Барв., Опов.., 1902, 118); Коли ж він ближче зазнайомився з Гнатом Яворським, той виявився таким же простим, як усі робітники (Чорн., Визвол. земля, 1959, 19); Ми чекали на ланкову з плантацій тутового шовкопряда, бажаючи оглянути її ділянку і зазнайомитись із роботою шовківниць (Смолич, День.., 1950, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 128.