ЗАЗО́Р, а, техн. Щілина, отвір між двома прилягаючими поверхнями. При роботі поршень (особливо з алюмінієвого сплаву) розширюється від нагрівання більше, ніж циліндр. Тому між поршнем і циліндром залишають зазор (Автомоб., 1957, 37); Кісточкові плоди пропускають через вальці з таким зазором між ними, щоб кісточки лишились цілими (Ком. Укр., 7, 1956, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 129.