ЗАЗУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАЗУБИ́ТИ, ублю́, у́биш; мн. зазу́блять; док., перех. Робити зазублини на чому-небудь. Деревина кам’яної берези така тверда, що об неї можна зазубити сокиру (Наука.., 5, 1968, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 129.