ЗАКАБАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАКАБАЛЯ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех., рідко. Робити залежним від кого-небудь; уярмлювати, закріпощатм. Користуючись своєю владою, старшина [України у XVIII ст.] закабаляла і гнобила народ, стягувала різні побори (Іст. УРСР, І, 1953, 338); Англійці.. вторглися в 1839 р. в Китай і три роки вели там жорстоку війну, щоб закабалйти Китай (Нова іст., 1956, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 136.