ЗАКА́З, у, ч.
1. Заборона. Вийшов з палати заказ, щоб не рубали лісу (Сл. Гр.).
2. діал. Наказ, розпорядження. [Василь:] Нема заказу, що коли я щасливий, то щоб зрікся свого щастя (Мирний, V, 1955, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 137.