ЗАКАЛАМУ́ТИТИСЯ, иться, док. Стати каламутним, непрозорим. Криниця так закаламутилася, що вода стала брудна, як настойка з трави й піску (Тулуб, Людолови, І, 1957, 159); Дощ лив як із відра, небо закаламутилося й зробилося глиняного кольору (Тют., Вир, 1960, 85); * Образно. Думка його закаламутилась, завихорилась (Мирний, І, 1949, 157); // безос. В голові закаламутилось (Мик., II, 1957, 377).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 137.