ЗАКА́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗАКА́ЯТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. Давати собі слово надалі не робити чогось; зарікатися. Дехто з гарячих поїхав та і закаявся: той — вола розчахнув, а той разом пару (Мирний, III, 1954, 7); Видно, таки йому досталося від начальства, видно, вже закаявся надалі порушуваті дисципліну (Збан., Сеспель, 1961, 227).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 140.