ЗАКВІ́ТЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАКВІТЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. Прикрашати себе квітами, зіллям. Поплела [Маруся] коси у самі міленькі дрібушки.. й квіточками заквітчалась (Кв.-Осн., II, 1956, 54); Прекрасне село стало ще милішим, воно прибралося в зело, заквітчалося клечанням (Ю. Янов., І, 1954, 278); // тільки 3 ос. Покриватися квітами, зеленню. Здавалося, після такої осені груша ніколи вже не зацвіте, всохне. Але навесні вона, всім на диво, заквітчувалась і стояла.., наче велетенський букет (Томч., Готель.., 1960, 50); Джерин садок заквітчався білим цвітом (Н.-Лев., II, 1956, 188); // Взагалі прикрашатися, оздоблюватися чим-небудь; набувати привабливого вигляду. Вечірнє небо заквітчалось весняними хмарками. (Вас., II, 1959, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 141.