ЗАКЛА́ДИНИ, дин, мн. Закладання фундаменту нової будівлі, що звичайно супроводжується певною урочистістю і певними обрядами. Через тиждень колгоспні теслі завалили стару Лесеву хату. На закладинах нової майстер Микола побажав сім’ї щастя-долі (Коз; Сонце.., 1957, 50); — Ого-го, тут уже без нас справляли закладини! (Донч., VI, 1957, 374); Андрій Боголюбський.. зробив закладини і власноручно замурував наріжний камінь під новий собор у Владимирі на Клязьмі (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 281).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 146.