ЗАКЛОПО́ТАНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. заклопо́таний 2. Господарка, приховуючи приязною усмішкою свою заклопотаність, метушилася поміж гостей, кожному намагалась щось сказати чи запитати, поспішала назустріч новим, лагодила на столі квіти (Досв., Вибр., 1959, 254); Він навмисне удавав страшенну заклопотаність, і кожний його рух був підкреслено діловим і серйозним (Донч., Шахта.., 1949, 132); Олекса помітив нервозну заклопотаність господаря і намагався його розважити, як міг (Руд., Остання шабля, 1959, 68), // Вираз стурбованості, занепокоєння. Неспокій і заклопотаність майнули на обличчі в незнайомого. Важку звістку він ніс у цю хатину… (Донч., IV, 1957, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 149.