ЗАКОЛИ́САНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заколиса́ти. Ларонька, умита, нагодована, заколисана, засинає в своєму маленькому ліжкові (Дім., Ідол, 1961, 96); Їй почало здаватися, що вона засинає, заколисана гудінням вітру (Хижняк, Тамара, 1959, 257); Заколисаний родинним щастям з любою дружиною, Семен забув.. свої колишні турботи (Коцюб., І, 1955,109); * Образно. І снігом прихорошені, Вітрами заколисані Смереки над Карпатами, Мов на блакиті писані (Нагн., Вибр., 1950, 269).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 152.