ЗАКОЛИ́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заколиха́ти1. Якийсь неначе рай увиджується їй в фантазії, заколиханій тихим, одностайним сільським життям (Н.-Лев., IV, 1956, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 153.