ЗАКОЛИХА́ТИСЯ, заколишу́ся, заколи́шешся і рідко заколиха́юся, заколиха́єшся, док. Почати колихатися, розмірено рухатися з боку на бік, згори вниз. Схопився вихор по дорозі І полохливо втік у яр, Заколихались трави, лози, І нагло вдарив грім із хмар (Олесь, Вибр., 1958, 112); Натовп уже знов заколихався, з реготом розступаючись, даючи комусь дорогу (Гончар, Таврія.., 1957, 318); * Образно. Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором… (Мирний, І, 1949, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 153.