ЗАКОЛОСИ́ТИСЯ, о́ситься, док. Почати колоситися, викидати колос. Вже встигла вирости молода трава, а якийсь скороспілий вівсюжок навіть заколосився (Донч., V, 1957, 538); Там, де раніш була пустка, буйно заколоситься хліб (Довж., III, 1960, 73); // чим і без додатка. Вкритися колоссям (про землю, ниву і т. ін.). Минув рік-другий — і знову панські лани заколосилися житом-пшеницею (Мирний, IV, 1955, 241); І от уже заколосилася нива, і була вона як суцільне золоте море (Ів., Вел. очі, 1956, 113); Заколосилася, рясно зародила рідна земля, ніби віддячуючи людям за добру працю (Цюпа, Україна.., 1960, 282).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 153.