ЗАКОЛОТИ́ТИСЯ, очу́ся, о́тишся, док.
1. тільки 3 ос. Почати колотитися, надмірно битися (про серце). Мар’я почула, що в неї обличчя запалало, шия й голова загорілися, а серце, як пташка у клітці, заколотилося (Мирний, III, 1954, 239).
2. Почати трястися (від холоду, страху і т. ін.); задрижати. Аж заколотилась уся, як побачила (Сл. Гр.).
3. тільки 3 ос. Почати дуже коливатися; клекотіти (про рідину в посудині, воду в річці і т. ін.). Спочатку Ташань була чистою, тоді зробилася крейдяною, а потім заколотилася, завирувала спідсподу, посивіла (Тют., Вир, 1964, 327).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 154.