ЗАКОЛОШМА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, перех., розм. Док. до колошма́тити 1. Кадук раптом на весь голос засміявся. З грюкотом схопився з крісла, змахнув над головою руками, заколошматив собі волосся (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 126).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 154.