ЗАКОНТРАКТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКОНТРАКТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Укладати договір на одержання, використання чого-небудь. — Ні… в нас таки краще, ніж у інших. Корівник он збудували, свинарник заклали. Коней малувато, зате воликів молодих по чотири пари на бригаду. Та ще ось восени законтрактуємо по селу телят (Мушк., Чорний хліб, 1960, 41); // заст. Наймати кого-небудь. Германові Гольдкремерові пощастило законтрактувати Ван-Гехта на директора для великої рафінерії воску (Фр., VIII, 1952, 407).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 158.