ЗАКОПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., діал. Почати копотіти; затупотіти. Галя собі повернулася, скочила в двір, защепнула хвіртку і — тільки чутно — закапотіла двором (Мирний, II, 1954, 142); Ущухло поле. Тільки коні Закопотіли там то там (Греб., І, 1957, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 158.