ЗАКО́ХАНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. зако́ханий. От уже одинадцять років вони живуть під однією покрівлею, а він і досі ще зберіг свою закоханість у ній (Шовк., Інженери, 1935, 15); Про закоханість Михайла Федоровича в книги знали всі (М. Ол., Леся, 1960, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 161.