ЗАКО́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАКОХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. в кого і без додатка., заст. в кому. Пройматися почуттям кохання, пристрастю до кого-небудь. Максим біснувався, а проте ще дужче закохувався [в Явдоху] (Мирний, І, 1949, 235); Цієї весни молодий солдатський хміль бродив у Маковейовій крові бурхливіше, ніж будь-коли. Юнак закохувався майже в кожну дівчину, що промайнула перед ним (Гончар, III, 1959, 299); — А що вже Катря, —говорю Марусі, —.. таки у йому закохалась! (Вовчок, І, 1955, 190); Лицар стиха одмовляє: «Я, мій друже, закохався…» (Л. Укр., І, 1951, 370).
◊ По [са́мі] ву́ха закоха́тися див. ву́хо.
2. тільки док., у чому, рідше в що. Захопитися чим-небудь. Ще його батько чумакував, і бере було його з собою малого, то ще тоді він закохався у дорогах (Вовчок, І, 1955, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 161.