ЗАКРАША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ЗАКРА́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАКРА́СИ́ТИСЯ, а́шу́ся, а́си́шся, док., розм. Ставати гарним, привабливим на вигляд; прикрашатися. — Чим же той світ закрашається? Чи горами, чи долинами.. Чи великими могилами? (Чуб., V, 1874, 943); // Заквітчуватися, зацвітати. Мінялися дні на ночі, ночі на дні, земля то закрашалася квітами, то засипала у кайданах зими (Л. Янов., І, 1959, 312).
◊ Закраша́тися (закра́шуватися, закра́си́тися) рум’я́нцем — червоніти (на обличчі), соромлячись, хвилюючись і т. ін. Вона рум’янцем уся закрасилася, як те слово почула (Вовчок, І, 1955, 204).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 164.