ЗАКРЕ́СЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закре́слити. * Образно. Минуле було закреслене, майбутнє губилося в тумані невідомості (Дмит., Розлука, 1957, 116); // закре́слено, безос. присудк. сл. Першій Докії Петрівні була відповідь — хвилин, може, за десять повернули порожню валізку і записку коротеньку, що все одержав, що суду не було ще, і щось далі було, але старанно закреслено другим олівцем (Головко, II, 1957, 372).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 164.