Слово "закрутка" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ЗА́КРУТКА, и, ж.

1. Дерев’яний брусочок, що обертається на забитому в щось гвіздку (для замикання дверей і т. ін.). Вже вечоріло, коли Микола побачив перед собою похилу браму. Звичним рухом відшукав закрутку й сам відчинив собі хвіртку (Вільде, Троянди.., 1961, 33).

2. Те, що має заокруглену, спіральну форму або закручений кінець; завиток. Кожна закрутка.. колон, кожен карниз вирізьблювалися чітко і яскраво в моторошно-фантастичному світлі пожежі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 125); // Те саме, що за́круток. Її в’яле обличчя стягнулось, погляд твердий, і в кожній закрутці срібного волосся — рішучість (Коцюб., II, 1955, 250).

3. розм. Зібрані у вузол коси, волосся. Взяла [Чуприниха] в руки чорні Настині коси і, ледь затримавши на своїх долонях, мов коштовну річ, швидко переплела, скрутила в міцну закрутку, як це роблять молодиці (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 54).

4. анат. Звивина. Особливу увагу потрібно звернути на величину головного мозку, на складність будови кори великих півкуль, на величезну кількість борозен та закруток, які збільшують її поверхню (Метод. викл. анат., 1955, 181).

5. спец. Пов’язка з пристосуванням, яким її закручують на пораненій кінцівці, щоб зупинити кровотечу. У випадку великої кровотечі слід накласти гумовий жгут або закрутку (Підручник шофера.., 1960, 327).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 171.