ЗА́КРУТОК, тка, ч. Пасмо кучерявого волосся, закрученої у кільця шерсті і т. ін.; завиток. Саня міцно спала, загорнувшись у ковдру з головою. Тільки непокірний закруток волосся, вибившися з-під ковдри, чорнів на білому тлі пошивки (Шовк., Інженери, 1956, 38); Він добре бачив трохи кривий, глибокий і заслинений рот вовка, закрутки шерсті на його грудях і міцні замочені лапи (Коцюб., І, 1955, 366).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 171.