ЗАКУКУРІ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., діал. Розпалитися, розсердитися. [Федір (закукурічився):] Хто? Я брехач? Бодай я сконав, як не бачив на власні очі! Як не вискочить з вільшини, як не кинеться [лев] на телицю, а сіячі ..врозтіч — хто куди! (Галан, І, 1960, 470).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 173.