ЗАКУРЛИ́КАТИ, закурли́каю, закурли́каєш і закурли́чу, закурли́чеш і ЗАКУРЛЮ́КАТИ, аю, аєш, док. Почати курликати (про журавлів). Раптом у небі закурликали журавлі, і Андрій залишив свою роботу, прислухався і застиг (Гур., Наша молодість, 1949, 227); // Утворювати звуки, що нагадують курликання журавлів. У трубці щось запищало, закурликало, загуло, ну, точнісінько тобі лірник заграв (Кол., Терен.., 1959, 350).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 175.