ЗАКУ́СОЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до заку́ска. Із закусочних виробів найпоширеніші бутерброди (Технол. пригот. їжі, 1957, 185); // Стос. до закуски. Під салатник підставляється столова або закусочна тарілка (Укр. страви, 1957, 394).
2. у знач. ім. заку́сочна, ної, ж. Вид їдальні, в якій продають страви, що готуються швидко і просто. У закусочній уранці Він кричав офіціантці: «Гусака мені піджар! Я вибійник! Я шахтар!» (С. Ол., Вибр., 1959, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 176.