ЗАКУШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм
1. Трохи поїсти або випити чого-небудь для визначення смаку; покуштувати. Не сподівався він закуштувати меду З гречок, що молоком навколо розлились (Рильський І, 1956, 272).
2. перен. Спробувати, зазнати чого-небудь у житті на досвіді. Що за багатство, що за пишнота, що за розкіш у тому дворці!..Неначе душа моя була в раї, в небі і закуштувала якогось кращого життя (Н.-Лев. І, 1956, 164); — Хоч би ще без криміналу обійшлося! А то ще й того гаразду можна закуштувати (Круш., Буденний хліб.., 1960, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 178.