ЗАКІПТЯВІ́ЛИЙ, а, е. Укритий кіптявою. Перед ним стояв на вогнищі закіптявілий казанок (Донч., IV, 1957, 345); Закіптявілий, чорний, розхристаний, він щось гукав звідти Ониськові Артемовичу (Гончар, Новели, 1949, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 145.