ЗАЛЕ́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАЛЕ́ЖАТИСЯ, жуся, жишся, док.
1. Лежати протягом тривалого часу або довше, ніж треба. Яким почав байдикувати й залежуватись (Н.-Лев., І, 1956, 181); // Залишатися довго без використання, відправлення, збуту і т. ін. Книги Шевченка належать до тих, які не залежуються на полицях книгарень (Літ. газ., 10.1 1961, 1); Залежався лист так неможливо довго через те, що я хотіла його відправити вкупі з перекладом, а переклад затримався (Л. Укр., V, 1956, 278).
2. Утрачати свіжість або псуватися внаслідок тривалого лежання, невикористання. — Нащо ти надіваєш усі квітки та стрічки? — Та коли залежались у скрині (Н.-Лев., II, 1956, 275).
3. тільки недок., діал. Залежати (див. зале́жати1 2) — Якби ж пак це залежалось од нас, — сказала Мокрієвська (Н.-Лев., IV, 1956, 335).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 182.