ЗАЛОЖИ́ТИ, ожу́, о́жиш, док., перех., рідко. Те саме, що закла́сти. Онисько ходив па хаті, заложивши руки за спину, німий-мовчазний (Мирний, IV, 1955, 40); В таку негоду заложити б скотині корму та пересидіти в теплій хаті… (Горд., І, 1959, 3); Троянці нап’яли всі жили Та вмиг [вмить] пролом і заложили (Котл., І, 1952, 235); Стіл заставили пляшками, чарками, тарілками, заложили всякою їжею (Гр., II, 1963, 278); Наклав [Марко] клямку на скобель і заложив тріскою (Рибак, Дніпро.., 1953, 9); Часом так груди заложить, що й голосу не одведу… (Стор., І, 1957, 102); (Джонс:) Ми, пане майстре, хотіли заложити всі три гончарську спілку (Л, Укр., III, 1952, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 193.