Слово "заломлювати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ЗАЛО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАЛОМИ́ТИ, омлю́, о́миш; мн. зало́млять; док.

1. перех. Те саме, що зала́мувати 1. * Образно. Похмурніла дівчина, заломивши стрільчасті чорні брови (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 262).

Зало́млювати (заломи́ти) го́лову (ши́ю) —закидати голову назад, піднімати вгору обличчя. Всі заломили голови вгору — туди, звідки прилинув начальницький голос (Смолич, Мир.., 1958, 404); Зало́млювати (заломи́ти) па́льці — те саме, що Зала́мувати (залама́ти) па́льці (див. зала́мувати); Зало́млювати (заломи́ти) ру́ки — те саме, що Зала́мувати (залама́ти) ру́ки (див. зала́мувати). Ходить смутний співець по хатині, Зсунув брови, заломлює руки (Л. Укр., І, 1951, 342);

Один конвоїр поліз у кишеню і вихопив мотузок. Другий заломив Пальошині руки за спину.., і вони вдвох міцно зв’язали його (Хижняк, Тамара, 1959, 98); Зало́млювати (заломи́ти) ша́пку (безкози́рку, кашке́та і т. ін.) — те саме, що Зала́мувати (залама́ти) ша́пку (див. зала́мувати). «Бульба», чорнявий хлопець років чотирнадцяти, стояв серед двору, заломивши гордовито на голові шапку і взявшись у боки руками (Вас., І, 1959, 148).

◊ Зало́млювати (заломи́ти) ціну́ — те саме, що Зала́мувати (залама́ти) ціну́ (див. зала́мувати). — Нехай купують [маєток].., я їм таку ціну заломлю, що за голови похапаються (Фр., VIII, 1952, 40).

2. перех., перен., розм. Те саме, що покоря́ти 2. Чоботи юхтові, нові, жупан синій, пояс каламайковий, стьожку з сорочки червону випустить — усе село заломить (Барв., Опов.., 1902, 103); Радість заломила в її серці на якийсь час усі інші почуття (Вирган, В розп. літа, 1959, 263).

3. перех., фіз. Змінювати напрям руху світлових, звукових та інших хвиль при переході їх з одного середовища в інше. Крохмальні шари мають різну щільність і насиченість водою, внаслідок чого неоднаково заломлюють світло (Практ. з анат. рослин, 1955, 31); Діамант заломлює те проміння і кидає на супротивну стіну величезний веселчаний [веселковий] стовп (Фр. VI, 1951, 377).

4. тільки док., неперех., безос. Почати ломити (про біль, ломоту). Горло старого знову перехопило гарячим кільцем, заломило в піднебінні (Вол., Місячне срібло 1961, 64); Заломило в ногах.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 194.