ЗАЛП, у, ч. Одночасний постріл з кількох рушниць, гармат і т. ін. Посипалися карабінові залпи з Галицької площі (Фр., VI, 1951, 156); Гармати гуркали від краю до краю, і чим далі в поле, то їхні залпи зливались в єдиний потужно-тремтливий гул (Гончар, III, 1959, 218); Висока гордість серце гріє нам, Коли ми згадуємо віщий залп, Що пролунав, як дня нового вість, ..Із крейсера священного «Аврора»! (Рильський, III, 1961, 112); // перен. Про гучні, розкотисті звуки, вигуки, оплески і т. ін. Батьків голос гримить залпами, і так страшно, що можна вмерти (Смолич, II, 1958, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 195.