ЗАЛУ́СКАТИ, аю, аєш, док.
1. неперех. Почати лускати, утворювати сухі, різкі звуки, схожі на тріск. Товстенький із задоволенням залускав пальцями (Досв., Вибр., 1959, 171).
2. перех. Почати лузати, лущити що-небудь (насіння, горіхи і т. ін.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 196.