ЗАЛУСКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. Підсил. до залу́скати 1; // безос. Козак Мамай устав з куля соломи. Потягнувся, аж залускотіло в немолодих уже кістках (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 196.