ЗАЛЬО́ТНИК, а, ч. Чоловік, що любить залицятися до жінок, волочитися за ними. — Там їх, зальотників, біля неї [удови] такого, що за день не перевішаєш (Вовчок, І, 1955, 217); Ничипора знали у війську як завзятого й щасливого зальотника (Ле, Наливайко, 1957, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 199.