Слово "залізний" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ЗАЛІ́ЗНИЙ, а, е.

1. Прикм. до залі́зо 1. Всі метеорити поділяються на дві основні групи — кам’яні і залізні (Бесіди про всесвіт, 1953, 86); Поглянь на свої руки.. Порепані, подряпані, залізний пил міцно увійшов у пори шкіри (Донч., V, 1957, 360); Біля одного з сараїв чорніла купа дерев’яного вугілля, лежали різні машини, залізний брухт, кайла (Гончар, III, 1959, 92); * Образно. Він виходить у степ з бороною. На ріллі розбиває грудки. Під залізним дощем, під війною Мусять сіяти хліб рільники (Мас., Сорок.., 1957, 365); // Який містить у собі залізо, багатий на залізо. Тут є натуральна залізна шипуча вода, досить добра на смак (Л. Укр., V, 1956, 359); Залізними рудами називаються такі породи, які містять достатню для промислового добування кількість заліза (Слюс. справа, 1957, 93); // Зробл. із заліза. Не було в мене тоді в руках залізної кочерги! (Н.-Лев., II, 1956, 16); Суне солдатська отара в зеленаво-сірих шинелях, в залізних касках (Довж., І, 1958, 36); Управитель з полісовщиками під’їжджав до високої залізної огорожі (Стельмах, І, 1962, 91); * У порівн. Ідуть колони, як залізні, І танки, як фортеці, йдуть (Вирган, В розп. літа, 1959, 35); // Покритий, оббитий жерстю. Шторм розлютувався надвечір.. Ляскали десь залізні дахи. Шуміли дерева (Ю. Янов., II, 1958, 50); // Власт. залізу. Об небо черкають з залізним дзвоном крила (Сос., І, 1957, 278); Слідом за тим залізним скреготом блиснуло сліпуче полум’я, і броньовик зайнявся (Кучер, Чорноморці, 1956, 131).

2. перен. Дуже міцний, сильний. Звір ухопив боярина в свої страшні залізні обійми (Фр., VI, 1951, 16); Організм він мав залізний. Хвороби його не брали, зими йому не дошкуляли (Гончар, III,.1959, 187); Десь пішов у гори любий, У Карпати, в лісоруби, Щоб валить смереки, буки — У нього ж залізні руки (Дор., Тобі, народе… 1959, 58).

3. перен. Який відзначається непохитністю, твердістю; незламний. Наша дорога — витримка, пролетарське згуртування, залізна диктатура трудового народу (Ленін, 27, 1951, 201); Вони вчували, як двигтить земля від залізної ходи народу, що вже став на захист своєї радянської Вітчизни (Кучер, Чорноморці, 1956, 49); Це твої [Вітчизно] батальйони залізні вирушають за волю у путь (Уп., Вітчизна миру, 1951, 19); // Який не знає вагань, сумнівів. Марко схилявся перед залізним характером Матроса (Мик., II, 1957, 517); Командир Матте.. підійшов до розвідників. Нічого не відбилось на його обличчі. Це була залізна душа (Ю. Янов., 1, 1958, 115); // Незмінний, твердо, суворо встановлений. Було [у підпільників] таке залізне правило: не розпитувати про те, чого тобі не кажуть (Хижняк, Тамара, 1959, 100); Порядок у нього в сільраді був залізний (Збан., Сеспель, 1961, 429); — Дисципліна у нас залізна (Собко, Срібний корабель, 1961, 91); // Який не викликає заперечень; переконливий. Примирливий тон і залізна логіка Сачкових слів заспокійливо впливали на Арсена (Дмит., Розлука, 1957, 77); Кидав він у тупі обличчя Істини залізної слова (Рильський, III, 1961, 123).

4. перен. Суворий, грізний. Лунають клятви щирої слова залізні (Нех., Ми живемо.., 1960, 130); Царям не поможуть ні брехні, ні жест — шумуй-вишумовуй, залізний протест! (Тич., І, 1957, 161).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 189.