ЗА́МАХ, у, ч.
1. Спроба насильно відібрати що-небудь, незаконним шляхом привласнити, захопити щось, позбавити чогось. Гаркуша.. добре знав, яким обуренням зустріла Чаплинка врангелівський замах на її земельні наділи (Гончар, II, 1959, 347); Зміцнюючи і розвиваючи нашу економіку, ми створюємо міцні гарантії захисту завоювань народів соціалістичних країн від замахів з боку імперіалістів (Ком. Укр., 9, 1962, 24); * Образно. — З мого боку не буде замахів на твій спокій. Моя поява — це остання неприємність, яку я тобі заподіяв (Собко, Справа.., 1959, 207); // Спроба вбити кого-небудь. Звістка про замах на редактора, наче грім, пролунала над Багвою, стривожила все село (Епік, Тв., 1958, 162).
2. Спроба, намір зробити, створити що-небудь. [Явдоха:] Де ж це Лука Семенович? Пішов хіба? [Петро:] От тобі й пропав замах! (Мирний, V, 1955, 155); Я все роблю замахи на всякі повісті і драми на громадські теми (Л. Укр., V, 1956, 86); Сідав [Іван] писати — горів, серце його радісно стискалося.. А тут з великого замаху вийшов великий пшик (Кол., Терен.., 1959, 185).
3. рідко. Те саме, що змах. Кожен замах косою показував силу, викохану на оцих житах (Хотк., І, 1966, 94).
[За] одни́м за́махом — за один прийом, зразу. [Олекса:] А хочеш ти за одним замахом усе те стратити і піти з села жебраком? (Фр., IX, 1952, 70); Дуб падав не сам. За одним замахом він скосив десятки дерев, що росли поблизу (Загреб., Європа 45, 1959, 49).
4. Розмах, розгін. Свідер зняв з професора велику бляшану коробку і з замахом висипав з неї на ліжко Вілька все, що в ній було (Мак., Вибр., 1954, 334); // Поводження. Ніхто не подумав би, що вони за годину перед тим обходились з молодицями з замахом і мінами щирих українських парубків (Н.-Лев., II, 1956, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 203.