ЗАМЕТА́ТИСЯ, замета́юся, замета́єшся і рідко замечу́ся, заме́чешся, док. Почати метатися (у 1-3 знач.). Боляща розкрила очі, глянула на чоловіка — і заметалася на постелі (Мирний, III, 1954, 118); Надворі зненацька сипнув дощ — рівний, теплий, рясний. Як гуси, заверещали, заметались на тротуарі дівчата, ховаючись хто куди (Баш, Надія, 1960, 183); * Образно. Його серце заметалося, затріпотало якоюсь радістю (Фр., III, 1950, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 205.